Останні дерева

В ґрунті речей ми, Ірпінь, є поселенням в лісі. Задерши голову ми повинні бачити небо крізь високі віти дерев. А піднімаючи упавшу шапку задумливо посміхатись мерехтливим тіням на землі. Наші вулиці – це просіки, білка повинна переходити наше місто не опускаючись долі. Та тільки з лісового поселення ми вже скотились зі своїми показниками нижче таврійського Сімферополя – найменш зеленого міста України. А тобто зелені легені кожного ірпінчанина вкоротились останнього часу до 4 квадратних метрів насаджень, проти, наприклад, 38 м. кв. жителя промислової Горлівки на Донеччині чи хочаб 16 м. кв. киянина. Головних втрат ми зазнали в період 2002 – 2013 років, коли міська влада розпродала під забудову різного характеру наймасштабніші зелені зони і оздоровчі табори Ірпеня. Ми зберігаємо статус міста-курорту вже, напевне, в переносному значенні, тим часом в якісь очманілій затятості продовжуючи донищувати останнє. Браво! Безправна громада, всесильна влада і останні чотири квадратних метри нашого щонайбільшого скарбу і гордості – лісу. Як таке могло статись? А так, як воно і продовжує ставатись і одного разу нарешті прийде до свого логічного завершення. А ми давайте просто дивитимемось і махаєм ручкою, як дітки поїздам: до побачення, ліси, з вами було гарно. Ось, будь ласка, для бажаючих стурбовано спостерігати просто в режимі реального часу, цитую «Портал Ірпеня»: «Активісти подали позов проти забудовника Осипенко. Активісти подали до суду проти Ірпінської міськради щодо невизнання рішення про забудову кварталу, що знаходиться на вулицях Тургенівська, Нігояна, 8-го Березня та Центральна. Сам план забудови цього кварталу позивачі теж просять визнати недійсним. Із таким зверненням до суду звернулися жителі вулиць Тургенівська, Центральна та Нігояна. У тексті заяви йде мова про те, що Ірпінська міськрада не провела громадське обговорення детального плану  території забудови. За текстом заяви, ІМР порушила 21 статтю Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також, за текстом позову, Рада порушила 17, 18, 19 статті цього ж закону. Йде мова про те, що цей детальний план території «суперечить генеральному плану м. Ірпінь та Плану зонування території». Позивачі просять суд визнати необхідність певних дій: Суд просять визнати «бездіяльність Ірпінської міської ради» у тому, що не було проведення громадського обговорення по розгляду можливої забудови вже знайомого нам кварталу. Просять скасувати рішення міської ради про затвердження цього документу, і самого плану. Кінець кінцем, місцеві жителі вимагають від ІМР внести зміни до містобудівної документації у частині, де йдеться про територію забудови. Раніше, 20 лютого 2017, мешканці цих вулиць подавали протест щодо включення до порядку денного засідання міськради розгляду плану забудови кварталу. Найголовнішим аргументом було те, що поданий тоді детальний план забудови не відповідає Генеральному плану м. Ірпінь та Плану зонування міста Ірпінь. 

За Генпланом, цей квартал міста є «зоною садибної та котеджної забудови», а не місцем будування п’яти багатоповерхівок. Для комплексної забудови чи реконструкції ця ділянка просто не передбачена законом. Більше того, зона кварталу, як і кордони Ірпеня, є курортною зоною (або ж складовою частиною округу санітарної охорони). Нове будівництво чи господарська діяльність на такій зоні є видом діяльності із підвищеною екологічною небезпекою. Отже, мала бути проведена державна експертиза, якої не було взагалі. Наочно бачимо можливе порушення екологічного права. Фінальним аргументом заяви протесту було те,що багатоповерхівки хочуть будувати на місці уже існуючих садиб, без попередження самих жителів. Це, на думку заявників, є неправильним. 
Сподіваємося, що місцеві жителі досягнуть успіху у поданні позову проти міськради та справедливість знову візьме верх». Кінець цитати.

Далі розглянемо історію боротьби з забудовниками-винищувачами дерев  в нашому регіоні за останній рік.

Продовжується епопея з парком Стельмаха, частину якого Ірпінський міський суд за позовом прокуратури, не дозволив власникам кількох земельних ділянок забудувати.  Так, позов задовільнили, але один з власників заявив, що це «віджимання» з метою перепродажу новим забудовникам за більші гроші. Тому війна ще не закінчина, поки не буде рішення апеляційного суду.

Цитата з сайту Коцюбинського: «Йдеться про судову «битву» лише за 3 га паркової території, яка розташована вздовж вул. Натана Рибака від вул. Богдана Хмельницького до вул. Северинівська. За решта 5 га паркової землі (яка також продана) — від вул. Б.Хмельницького до вул. Варшавська — ніхто поки не воює. Забудова там теоретично може розпочатись у будь-який момент».

Група активістів на чолі з головою Громадського руху захисту зелених зон Київщини рік назад опублікували статтю, в якій підрахували зелені зони північної частини Ірпеня, це: парк «Героїв» на вул. Героїв площею 1.1 га, парк «Дитинства» на вул. Ломоносова площею 0.37 га, парк активного відпочинку «Курган» на вул. Луговій площею 8 га, парк «Відпочинку» ім. М. Стельмаха на вул. Северинівській площею 7 га, сквер «Дубровський» на вул. Гостомельське шосе площею 0.5 га, та зелена зона  на вул. Котляревського площею 5 га.

«Це по факту всі останні зелені зони північної частини Ірпеня, які ми не даємо забудовувати вже більше 5 років. Площа всіх цих зелених зон біля 25 га.!!! Парк «Покровський» на вул. Дзержинського площею біля 3 га цього року буде облаштований! Ми все ж таки гуртом змогли його зберегти і змусити владу його облаштувати! Нагадую, що ще минулого року за цей парк велася активна боротьба», – пишуть активісти на сайті Парк Героїв.

Ті ж активісти в квітні цього року опублікували статтю про зелену зону на Гостомельському шосе, в якій йдеться про те, що забудовник Антон Мірончук спочатку рядом провокацій довів активістів до рішучих дій, у відповідь на які засипав останніх кримінальними справами. Коли план забудовника зазнав краху, той звинуватив активістів і жителів району в аморальності і нечесній боротьбі. Проти активістів використовувалася фізична сила і моральні утиски. Забудовник не гребував використовувати низькі методи маніпуляції свідомістю, і, можливо, тому програв в черговому раунді цієї боротьби. Але дерева все ж таки встигли знищити і подальша доля того шматочка землі залишається невідомою.

В березні, коли забудовники почали вирізати столітні дерева й готувати місце під будмайданчик на території сосново-дубового гаю, місцеві жителі відреагували протестною акцією, прийшло близько сотні активістів, які звернулись до влади та правоохоронних органiв з проханням захистити парк, одну із останніх в Ірпені вцілілих від забудови зелених зон. Також вимагали кримінальної відповідальності за знищення дерев.

Конфлікт на Котляревського триває давно. Але до недавнього часу активістам вдавалося відстояти цей лісок. Місцеві мешканці повстали проти дій забудовників і встановили захисний опорний пункт на Котляревського, після того як невідомі під покровом ночі вирізали чималий понад два десятки живих сосен.

Цитата з сайту Громада Приірпіння: «Попросіть намалювати дітей дерево, і я впевнена, що вони ніколи не намалюють пеньки. Дерева для них – живі! Лише дорослі можуть сприймати дерева як мертвий світ, пиляти різати, розбиваючи дитячу віру у те, що природа – це краса і гармонія. Ірпінські забудовники, які нищать живий Ірпінь, вбивають у дітях живий світ! Але ми – проти того, аби знищували ліс! Тому ми з дітьми прийдемо сюди ще не раз. І наші діти будуть тими, хто ніколи не пробачить вбивство живого лісу!»

Збереження цієї рекреаційної зони за думкою жителів є дуже важливим, оскільки знищення останньої зеленої зони у районі, по вул. Котляревського, неминуче спричинить незворотні екологічні наслідки.

В своєму інтервью каналу Zik голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко розказує: «Що відбувається в лісах навколо Києва? Тотальне вирубування лісових масивів. І їх вирубають під житлову забудову. Найгірше, що ті мешканці новопридбаних квартир, вони купують квартири в лісі. Але насправді, коли люди приходять на будівельний майданчик, а потім в квартиру, вони бачать, що знаходяться в бетонних, цегляних джунглях. Лісу там вже немає. Вся забудова, багатоповерхова Бучі, Ірпеня і Гостомеля, вона з’їла ці лісові насадження. Це були зелені легені міста Києва. І через ці ліси відбувалося фільтрування повітря, його зволоження. І от останніми роками ми бачимо цей постійний смог над Києвом. І єдиною причиною цього явища є відсутність оцих природніх фільтрів».

Далі Тетяна Тимочко коментує конкретно ситуацію по Гостомельському шосе: «Ми віїжджали на місце, ми перевіряли документи, і станом на той час документів взагалі не було ніяких. Але і на цей момент коли вони почали вирубку, і зробили цю вирубку, ми встановили уже через прокуратуру, що немає в Державному реєстрі цієї ділянки, яку вони взяли в оренду під будівництво. І найстрашніше, ділянка береться в оренду, а там знаходяться дерева і органи місцевого самоврядування, зокрема і міська рада Ірпеня і Бучанська і Гостомельська вони виходять за межі своїх повноважень, вони виділяють ці земельні ділянки, які насправді є лісовими масивами, незаконно встановлюють відновну вартість, цих зелених насаджень, ці (забудовники) швиденько сплачують цю відновну вартість  і зносять ці дерева. Насправді це незаконна дія!»

Користь від зелених насаджень в прихованій і в очевидній частинах – безсумнівна. Це біофільтр повітря, води й ґрунту. Вони акумулюють техногенні викиди і є навіть елементарним механічним бар’єром від пилу, вихлопних газів і літнього сонцепалу. До того ж дерева це будинки птахів. А також вони здатні тішити око певної частини громадян або відлунювати в глибину душі своїм шумом. А тобто проскакують в тексті іскорки сарказму чи не проскакують, яке це вже має значення. Я такої думки, що останні наші дерева це щось набагато-набагато важливіше за наш з вами страх байдужість і ледачкуватість.

Може ж давайте все ж таки скажем упирям стоп! Га? І створимо ініціативну групу з екологів, геологів, фахівців лісового господарства, громадських активістів, юристів, каратистів і всіх решта друзів лісу. В ідеалі, в місті кожних п’ять років повинна проводитись інвентаризація насаджень спеціальними підприємствами і комісіями, з відповідними дозволами та ліцензіями, які повинні давати оцінку відновлюваної вартості насаджень і їхньому стану. Нічого подібного міська влада не робить. Ми також повинні провести аудит земель, з’ясувавши що й де знаходиться і в якій власності перебуває, приватній чи комунальній. І поки ще не пізно рішенням сесії міськради перевести в рекреаційну зону все, що тільки можна ще перевести. Зараз найвищий час для цього в багатьох розуміннях, як також і з огляду на те, що на носі затвердження плану зонування території і погодження генплану міста. Давайте ж діяти!

Надія Федцова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *